З історії Московськой патріархії

При назначеному Петром І патріархові Адріані відбувалися всі ці добре відомі шутейскіє Всепьянєйшіє собори, коли Цар і його оточення, блазнюючи, зображували з себе Патріарха і церковних ієрархів, "благословляючи" своїх наближених хрестом, зробленим з двох зв'язаних між собою курильних трубок. Патріарх Адріан все це терпів, перетворившись також на блазня. 

В кінці 1700 року Московський Патріарх Адріан помер. Петро І в той час знаходився з московським військом під Нарвою. Тут, в таборі, він отримав лист, що стосувався ситуації, яка склалася в зв’язку зі смертю Патріарха.

Своїм Розпорядженням, без врахування думки архієреїв (що було в традиції московських царів), він призначив Блюстителем та управителем Патріаршого Престолу митрополита Рязанського та Муромського Стефана (Яворського). Віднині Місцеблюстителю було доручено займатися тільки справами віри: «о расколѣ, о противностяхъ церкви, о ересяхъ». Всі інші справи, в першу чергу фінансово-адміністративні, були розподілені по різним приказам.

Київ затвердив за собою місце, яке належить йому по праву

1020-річчя хрещення Русі стало — при всьому розчаруванні — знаковою подією в історії країни

Наприкінці попереднього тижня в Україні відгриміло церковно-державне свято «Хрещення Русі». Було багато гостей, як і годиться на великому святі, багато прекрасної духовної музики. Ошатні кияни заповнювали парки, де виступали високі духовні персони, які приїхали до нас, починаючи з таких іменитих, як Вселенський патріарх і патріарх Московський; слухали церковних і політичних ораторів, обговорювали подальшу церковну перспективу православ’я в Україні. 

І, як завжди, чекали від когось добродійних змін у нашому церковному житті.

Але чудес не буває: суспільство залишилося розколотим як у Києві, так і в усій Україні. Одні бажають залишатися парафіянами Московської патріархії, інші — мати Українську незалежну автокефальну православну церкву. Тим більше, що така незалежна церква в нас уже є — це Київський патріархат, за якого, як говорять статистики, — стабільно виступає більша частина українських православних.