середу, 27 липня 2016 р.

Сатана у рясі Онуфрій: Російська церква безгрішна, а війну розпочав сам Бог


Останнім часом російське православ’я відійшло від початкового переляку після втечі їхнього покровителя Януковича і початку війни. Тепер московські попи виробили нову ідеологічну байку.


Сатана

Як на мене, знаковим вийшло інтерв’ю Онуфрія, «Журналу Житомира» де настоятель УПЦ МП по суті розкрив всі основні тези нової ідеологія УПЦ МП.

1. УПЦ МП виступає за мир і підтримує переселенців (про армію ні слова). Важливо відзначити, він навіть назвав точну суму допомоги – 53 млн грн. Київський патріархат за цей час передав на фронт в кілька разів більше.

2. Церква УПЦ МП безгрішна і її реформувати чи щось в ній змінювати – зло. Ось яскрава цитата, яка пояснює що твориться в голові предстоятеля УПЦ МП: «Церковь построил Бог, не мы и корректировки она не требует. Корректировать Церковь это значит поправлять Бога, который совершенен. Мы это понимаем и корректируем себя по отношению к Церкви, а не Церковь по отношению к себе». За всіми цими високопарностями стоїть одне: «Ми нічого міняти не будемо і не Ваше собаче діло, як і за кого ми молимося».

3. Свого часу я вже писав, що Онуфрій напередоні Нового року заборонив вживати слово Україна і тепер московські церкви моляться за «державу руську».

4. Провина України і її нової влади в тому, що вона виступає проти Бога. І саме тому, просто як в Біблії, Бог наслав нам війну “…мы молимся чтобы Бог остановил кровопролитие. Если Бог не остановит, то никто из людей не сможет этого сделать. Человек силён когда Бог с ним. А когда Бог против человека, то человек ничего не сможет сделать”. Ось так – не більше і не менше. Тобто не Путін почав війну, не росіяни захоплюють наші території, а ми винні – бо грішні перед Богом.

четвер, 23 червня 2016 р.

РПЦ в позе леди


Мировое православие стряхивает с себя гундяевскую РПЦ


Существует только две стратегии, как повелевать вселенной: подвергать ее ритуальному унижению или портить в ней все, в чем она думает обойтись без тебя. Если не выходит ни первого, ни второго, то повелитель вселенной заболевает: он понимает, что всюду враги, всюду заговор, надо спасаться.

Собственно говоря, это все, что следует знать заранее о состоянии РПЦ после ее неучастия во всеправославном соборе. Собор не стал водить хороводы вокруг Гундяева, а в ответ на его капризное «тогда я вообще не приеду» перестал с ним разговаривать. Гундяевская РПЦ обнаружила себя в позе той самой леди с дилижанса, без которой пони легче.

Пятнадцать полугосударственных, так называемых официальных, православных церквей играют по твердым правилам, но эти правила имеют иерархическую структуру и меняются в соответствии с ней. Напрасно было бы искать эти правила прописанными в церковных канонах или вообще любых текстах православного богословия. Современные официальные церкви ничего не потеряют в случае, если Бога нет. Зато они потеряют все, если у них не будет никакого государства, чтобы к нему присосаться.

пʼятницю, 29 січня 2016 р.

Окупаційна влада відбирає УПЦ КП приміщення собору в центрі Сімферополя

Климент
Архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ Київського патріархату Климент

Російський «арбітражний суд» Криму ухвалив рішення вилучити з власності Кримської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату належні їй приміщення.


Як передає Радіо Свобода, про це повідомив архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ Київського патріархату Климент.

Він пояснив, що мова йде про приміщення Кафедрального собору святих рівноапостольних князя Володимира і Ольги в центрі Сімферополя.

«За рішенням суду я повинен сплатити півмільйона рублів міністерству майна і земельних відносин, протягом 10 днів звільнити приміщення і готуватися до того, що далі в мене заберуть це приміщення. Тому що саме на цих 112 квадратних метрах розташовані всі комунікації, вода, світло, тепло», – сказав владика.

неділю, 10 січня 2016 р.

Чи довго ще в українських душах буде нишпорити рука Москви?

Як Кремль використовує свій вплив на Церкву Московського Патріархату в Росії та в Україні для того, щоб задушити нашу державність і незалежність. І що з цим робити.




Різке загострення міжконфесійних відносин, яке можна спостерігати впродовж останнього часу, загрожує суспільній стабільності та національній безпеці України. В цих умовах особливо нагальною є потреба проаналізувати стан справ та запропонувати можливу відповідь на виклик.
Йдеться про спільні дії керівництва Церкви Московського Патріархату, політичного керівництва Російської Федерації із залученням представників чільного духовенства Церкви Московського Патріархату в Україні (яка іменує себе Українською Православною Церквою) та політичних діячів прокремлівського спрямування. Яскравий прояв і приклад цих спільних дій – інформаційна спецоперація під назвою «Конфлікт навколо храму в с. Птича на Рівненщині», мета якої – якомога більше дестабілізувати суспільну ситуацію в Україні, а закордоном представити нашу державу як місце «кривавих релігійних гонінь і переслідувань», чим виправдовувати свою подальшу агресію.

суботу, 9 січня 2016 р.

"Маски сброшены": Що робити Україні з провокаторами в рясах

Чи повинні українці чекати, коли священики УПЦ МП почнуть благословляти на вбивства співгромадян бойовиків у Одесі, Харкові чи Дніпропетровську?



"Если вы уже вызвались нести чушь, делать это нужно аккуратно и бережно. Чтобы не расплескать. Чушь хороша, когда она полная. Это идеальная характеристика для заявления, которое сделал епископ Украинской Православной Церкви (Московского Патриархата) и митрополит Киевский и всея Украины Онуфрий во время епархального собрания духовенства в Киево-Печерской Лавре", - написав журналіст Кирило Сазонов у своїй статті для Донецкие вести.

неділю, 3 січня 2016 р.

Чи втратить Московський патріархат в Україні свої парафії?

Українська православна церква (Московського патріархату) фактично є агентом іншої держави

Відзначення дня народження Йосипа Сталіна на його могилі біля Кремлівської стіни на Червоній площі. Чоловік цілує ікону із зображенням радянського диктатора. Москва, 21 грудня 2015 року


Останнім часом гібридна війна в Україні стає не стільки зовнішньою, скільки внутрішньою. Зрештою, якби не внутрішні чинники, передусім активна розбудова «руского мира», зовнішньої війни могло б і не бути. Інша річ, що в нас багато хто цього не розуміє. Чи не хоче розуміти.

Далеко не останню роль у цій війні відіграють релігійні структури, або, як ми часто їх іменуємо, церкви. Діяльність цих структур ніколи не зводилася до суто релігійної діяльності. Помітне місце в ній займали і займають питання політики, культури, економіки тощо. Тому, закономірно, що держава так чи інакше мусить регулювати діяльність цих структур.