субота, 22 грудня 2018 р.

Священик УПЦ МП закрив церкву перед труною із загиблим воїном АТО


Не встигли поховати воїна, як у Жовкві на Львівщині назріває громадський конфлікт, пов'язаний з діями церкви московського патріархату. Церковні служителі УПЦ МП не удостоїли навіть відкрити дверей храму, провести в останню путь загиблого 27-річного Володимира Турчина.

Для представників церкви московського патріархату смерть людини виявилась недостатньо істотним приводом, щоб відчинити ворота, чи провести дзвонами або молитвами героя.

Своє обурення з цього приводу люди жорстко висловлюють на сторінках спільноти міста. Хтось пропонує радикальні дії: "спалити", "вигнати" і тому подібне. Інші ж мешканці пропонують зібрати загальноміське віче за участі районної, міської влади, представників духовенства всіх конфесій, що знаходяться у Жовкві. На цьому загальноміському віче мала б бути розглянута діяльність УПЦ МП у місті, і особисто о. Степану Хомину, дана належна оцінка діяльності.

"Це свинство вищої категорії. Людина, яка загинула за нашу державу, за свій народ, свою батьківщину… і навіть не вийти, не відкрити двері церкви, коли стояли біля неї люди і молились. Батьки тієї загиблої дитини стояли. Українці так не могли вчинити. Це сепаратизм, ненависть до своїх громадян. Ми боролись за цю землю, Україну, а вони роблять з неї свій осередок "російщини". Мало того, що Московський патріархат ніколи не ходить на йосафат, чи хресну ходу, вони ніколи не мають бажання співпрацювати з громадою. Я навіть не знаю звідки ті люди набираються в тій церкві. Їх підтримує Москва, тому що так як ті "прихожани" кожен раз проклинають Україну, владу і все на світі, то люди одної з нами нації не можуть так сказати. Україна це ж наша батьківщина, земля, де ми живем - а не ті хто тут править. Люди за цю землю гинуть, а вони її ненавидять. І всьому біда напевне, що в нас тут мир та тиша. Бо там на Сході люди розуміють, що таке війна. А тут – війна і весілля йде в один рівень", - сказав військовий, кіборг, ветеран двох війн - в Афганістані та Україні - Володимир.

середа, 7 листопада 2018 р.

Акт продажу Української православної церкви 1686 року: мовно-етнічні виміри


Сьогодні стаємо свідками історичної події визнання Вселенським патріярхом Варфоломієм неканонічности Московської православної церкви та неправомірности юридичного чину 1686 року про перепідпорядкування Української православної церкви Московському патріярхатові. Загальновідомо, що ціна цього глобального питання 120 соболів та двісті золотих червінців (приблизно пів кілограма золота), які отримав Стамбульський патріярх Діонісій за згоди Єрусалимського патріярха Доситея. Проте ця подія продажу Української православної церкви 1686 року мала свою дуже непривабливу прелюдію (у мовному плані зокрема), в якій показово відображено трагедію української релігійної поразки, що тільки 2018 року, аж за 332 роки, починає набувати обрисів виходу з катастрофічно модифікованого та підлеглого становища.

Передумови та прелюдія церковного торгу

Виняткового значення в ідейному спрямуванні, релігійно-політичній та мовній історії всіх наступних століть набула подія відновлення православної ієрархії 1620 року. Її здійснив таємними заходами Єрусалимський патріярх Теофан за силової підтримки козаків на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним, які щойно з 1610 року "заявили себе поборниками православ'я" [29, с. 152; 19, с. 147]. Обурений король та польський сейм 1632 року під тиском складних політичних обставин визнали відновлену ієрархію повноправною в Польській державі поряд із католицькою та унійною. Однак українське православ'я спромоглося бути українським всього лиш 66 років (1620-1686 рр.), а відтак "впало жертвою своєї власної політики, яка в кінцевому підсумку звела нанівець результати кровопролитних визвольних битв середини ХVII ст." [17, с. 65]. Йдеться про перепідпорядкування (себто релігійно-політичний продаж) 1686 року Української православної церкви з юрисдикції Константинопольського патріярха до Московського. Через дипломатичний тиск та хабарі Москві вдалося досягти допомоги Отоманської Порти, що примусила Константинопольського патріярха погодитися на передачу юрисдикції. "Вічний мир", укладений 1686 року між Річчю Посполитою та Московією, містив положення, за яким Київський митрополит мав перебувати під юрисдикцією Московського патріярха. Долучився до цього тиску і гетьман Іван Самойлович: церковний синод у Києві обрав митрополитом промосковського кандидата, князя Гедеона Святополка Четвертинського (1685-1690 рр.) [9, с. 120-121]. Дмитро Блажейовський метафорично назвав це "церковним переяславом" і наголошував, що "від самого 1620 року бачимо лише постійні контакти з Москвою і побирання московських грошей, постійні "прощі" духовенства до Москви по "допомогу" та постійне інформування Москвипро всі більш-менш значущі події в Україні та Польщі" [2, с. 202; 3, с. 23].

четвер, 1 листопада 2018 р.

"Сподіваємося, Москва прийде до розуму". Константинопольський єпископ про українську автокефалію

Один з провідних фахівців Вселенського патріархату з українського питання архієпископ Тельміський Іов (Геча) спостерігає за процесом народження "українського томоса" вже понад десять років. Сам українець за походженням, хоч і народжений в Канаді, він не раз бував в Україні та від імені Константинополя вів переговори з церковної проблематики як з представниками світської влади, так і церковними діячами Києва.


У інтерв'ю ВВС, даному у Православному центрі Вселенського патріархату у Шамбезі, що під Женевою, він згадує, як починався процес надання українській церкві автокефалії, оцінює російську реакцію на цей процес та розмірковує про майбутнє світового православ'я у світлі скорої появи на релігійній карті світу нової помісної церкви - Православної церкви в Україні.

Нижче ми наводимо детальний виклад бесіди архієпископа з кореспондентом ВВС Святославом Хоменком.
 

"Я вважаю РПЦ своїми братами"

ВВС: Чи з'явиться в Україні автокефальна, незалежна православна церква?
Архієпископ Іов: Безумовно, вона з'явиться, оскільки такою є постанова Вселенського патріархату.

неділя, 8 липня 2018 р.

Вселенський Патріарх: Константинополь ніколи не видавав дозволу передавати території України будь-кому

Є логічним, що ми як Мати-Церква хочемо відновити єдність розділеного церковного тіла в Україні, сказав Вселенський Патріарх Варфоломій

Варфоломій
Вселенський Патріарх Варфоломій

Константинополь заявив, що ніякої канонічної території Російської Православної церкви (РПЦ) в Україні не існує, що Москва 1686 року приєднала українську церкву неканонічно і взяла більше ніж дозволено. Тепер Вселенський Патріарх має все владнати. Про таке йдеться в інформаційному бюлетні з прес-служби вселенського патріархату, текст якого опублікував речник УПЦ Київського патріархату Євстратій Зоря на своїй сторінці у Facebook.

У промові після Панахиди в 40-й день за спочилим митрополитом Перги Євангелом, яку відслужили ієрархи Вселенського Патріархату, зазначено: "Під час свого виступу в тронному залі, після Панахиди в 40-й день за спочилим митрополитом Перги Євангелом, що відбулася сьогодні, в неділю, 1 липня 2018 року, у Патріаршій Церкві на Фанарі, Вселенський Патріарх Варфоломій сказав про свою незмінну турботу/зацікавлення у розв'язанні/лікуванні українського церковного питання і відновленні єдності розділеного церковного тіла в країні. Його Всесвятість нагадав про те, що Константинопольська Церква завжди дбала і вирішувала багато складних церковних питань на користь народу Божого і збереження Всеправославної єдності, та сьогодні бореться для остаточного врегулювання церковних справ в Україні".

Зокрема, звертаючись до особистості і діяльності покійного ієрарха Вселенського Престолу, Вселенський Патріарх зазначив, що "митрополит Євангел, працюючи в якості члена кількох Синодальних Комісій з вирішення різних питань, завжди виходив з критеріїв історії, канонів і логіки".

субота, 10 березня 2018 р.

Вице-премьер Болгарии назвал российского патриарха Кирилла агентом КГБ и "сигаретным митрополитом"


Вице-премьер Болгарии Валерий Симеонов назвал патриарха Русской православной церкви Кирилла "агентом КГБ" и "сигаретным митрополитом России".

Так Симеонов прокомментировал заявление Кирилла, который сказал, что разочарован исторической интерпретацией освобождения Болгарии, сообщает Радио Свобода.

По словам болгарского вице-премьера, с 1996 года российский патриарх ввез в Россию сигарет на сумму 14 миллиардов долларов.

"Это не православный служитель. Это агент Михайлов, второразрядный агент советского КГБ", - сказал он.

пʼятниця, 9 березня 2018 р.

В Успенському соборі Києво-Печерської лаври люди молилися при свічках, бо священики МП вимкнули їм світло


Біля 30 віруючих кількох українських православних церков (УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ) влаштували 7 березня молитовний флеш-моб в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври, який протягом тривалого часу належав українським православним, однак нещодавно був переданий Московському патріархатові.


Повідомлення про свою акцію разом з кадрами молитви молоді люди виклали на YouTube.

"Успенський собор збудовано коштом киян, але пару років назад київська влада передала його Московському патріархату, що є жахливою помилкою", – наголосив один з організаторів акції, ветеран АТО Олексій Сердюк.

За його словами, їхня молитва тривала 45 хвилин і щоб перешкодити проведенню акції, адміністрація Києво-Печерської Лаври спершу вимкнула освітлення, але віряни не розгубилися і продовжили молитву при свічках.

"Була дискусія. Викликали поліцію. Попи прибігали, козачки прибігали, але, слава Богу, молебень пройшов успішно. Це перший молебень за останні роки в Успенському соборі і, взагалі, у Києво-Печерській лаврі, коли моляться патріоти, а не московські агенти. Цей героїчний день може бути початком того, що у всіх московських церквах, точніше у церквах, які окупували московські агенти, тепер проходитимуть служби Київського патріархату, автокефалів й кого завгодно, аби лиш не РПЦ", – додав Сердюк.

пʼятниця, 19 січня 2018 р.

«Русскій мір» вислизає з ополонки



В останнє десятиріччя поряд із нездоланним «дідом Морозом» у зимові свята поширилася ще одна «скрепа», що має єднати українців із «русскім міром» - звичай хрещенського моржування.


Київська християнська традиція завжди ставилася до Богоявлення або ж Хрещення Господнього з пієтетом. У церкві велике освячення води відправлялося напередодні, 5 січня[1]. А в сам день Богоявлення, 6 січня[2], громада вирушала на річку, озеро або ставок. Там заздалегідь виливався зі скрижанілої води, часто забарвленої буряковим квасом, хрест, ставився престіл, розчищалася ополонка і священик відправляв у ній освячення води. Це освячення називалося ще Йорданським, бо кожна водойма з освяченою водою символічно уподібнювалася до річки Йордан, у якій Ісус Христос прийняв хрещення від Іоана Предтечі. Воду з освяченої водойми пили, нею кропили оселі, її зберігали в хатах як велику святиню. Нікому й на гадку не спало б купатися в цій воді. Навпаки – подекуди існувала навіть народна пересторога: до кінця богоявленських свят або принаймні три дні не використовувати освячені водойми для побутових потреб, не занурюватися в них оголеним тілом.

Натомість у російських селах поширилася цілком інша звичка: пірнати в ополонку відразу після освячення води. Вона мала свої історичні прецеденти. Пригадаймо: ще наша «Повість временних літ» передає подив апостола Андрія Первозваного, коли він, встановивши хрест у Києві, подався на північ і там побачив у землях фіно-угорських племен, де згодом сформувався російський народ, лазні. В уста апостола Нестор-літописець вкладає розгублені спогади про диваків, які після лазні «вилізуть ледве живі. А обіллються водою студеною — і тоді оживуть». Можливо, спонукою для росіян став теж побачений у Греції звичай кидати після освячення води хрест у море, звідки його діставали пірнальники.