Московські попи – аванґард зухвалого експансіонізму Кремля

Щойно отримав листа з скриньки канадської редакції еПОШТИ . Діаспора просто шокована зухвалістю та нахабством п’ятої колони в нашій державі. Особливо українство вражає цинізм окупаційної московської сатанинської секти під назвою так званої РПЦ („Русская православная церковь” та її філії під вивіскою „УПЦ МП”), нічого спільного не миючих не тільки навіть з релігією, а взагалі з гуманізмом та людяністю. Ставлю без коментарів та скорочень: 

Останні новини з України просто шокують. У всіх сферах суспільного життя ведеться шалений наступ на українство - рідну мову, культуру, історію, національні церкви та ін. Це відбувається на урядовому й законодавчому рівнях, в судочинстві, освіті, ЗМІ тощо. Українська мова, яка в постколоніальній Україні так і набула повновартісного функціонування, насильно витісняється на гуманітарні задвірки з метою остаточного знищення. Складається враження, що Україна перенеслася в зловісну валуєвську епоху, мало не в дрімучі часи середньовічного мракобісся.

Глобус «віри православної»

Як кремлівські ідеологи через «посланців у рясах» поширюють свій вплив по всій планеті

«Шестая часть зємлі с названьєм краткім Русь» уже не хоче бути «шостою». Про це свідчить потужне просування ідеї «русского міра» в усіх точках земної кулі, що особливо активізувалося в 2010 році. І то не лише ідея — у різних країнах світу «місцеве населення» з подивом спостерігає її реалізацію. Скажімо, безкровну війну за храми між РПЦ та закордонними православними громадами, підпорядкованими Константинополю. Російська держава купує ділянки землі в європейських столицях під будівництво нових величних соборів. І все тому, що храми Московського патріархату є символами російської присутності й осередками «просвітницької» роботи. Церква, за висловом міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, — союзниця його відомства і йде з ним «рука в руку». «Держава поки що недостатньо ефективно працює зі співвітчизниками за кордоном і в цьому потребує підтримки Російської православної церкви», — заявив президент РФ Дмитро Медведєв тиждень тому на зустрічі з учасниками Архієрейського собору РПЦ. Він наголосив, що церква має консолідувати багатомільйонний «Русскій мір» за кордонами Росії. А наприкінці січня шеф російських дипломатів Сергій Лавров запевнив учасників Міжнародних різдвяних читань у Кремлівському палаці, що всіляко підтримуватиме РПЦ у справі «зміцнення позицій та авторитету Росії на міжнародній арені».

Як московські попи оголосили джихад українській культурі

Днями в редакцію УНІАН потрапив лист митрополита сімферопольського і кримського (Московського патріархату) Лазаря до Віктора Януковича. У цьому листі Лазар просить Януковича «сприяння у благій справі» – МП хоче забрати собі приміщення заповідника «Херсонес», що в Севастополі.

Нещодавно Американський Фонд світової спадщини (GHF) включив Херсонес Таврійський до списку археологічних об`єктів, що перебувають на межі зникнення. Відповідно до звіту організації, Херсонесові загрожує активне будівництво, ускладнене недостатніми зусиллями щодо збереження пам`ятки. А тут ще й МП активізувався. Яку загрозу для історичної спадщини може становити ця церкви, ми вже бачимо на прикладі Київської Лаври…

Херсонес Таврійський був заснований греками в VI столітті до нашої ери й проіснував до кінця XIV століття, коли місто було зруйновано Золотою Ордою. Зараз Херсонес має статус національного музею-заповідника і є найбільшим місцем археологічних розкопок на узбережжі Чорного моря.

Священнослужитель чи піп?

В профанному уявленні — те саме. По суті ж — дві протилежності. Священика шанують. Над попом — сміються.

Чиновникові не ставлять питання про служіння — його ставлять тому, від кого чекають науки і прикладу. Євангельський вираз про неможливість «служити і Богові, і мамоні» ми сприймаємо без належної глибини. А в ньому закладено ключ до розуміння суті служіння.

«Бережи честь замолоду» — вчить народне прислів’я.

А рекляма , навпаки, вчить: «Бери все і одразу» і — «не обмежуй себе». Хто ж навчить молодь щедро давати і обачно брати? Звикли, що цього навчає священик…

Але священик теж має берегти честь замолоду. Подібно як і багатьом людям, йому здається, що треба спершу «вбратися в пір’я», а тоді вже ставити до себе суворі вимоги…

Така ситуація була і в 60-ті роки. В повітрі відчувався подих свободи, припинилися гоніння за слово. Але треба бути сміливим і чесним, щоб скористатися свободою першим. Першими почали говорити і писати правду саме «без п’яти хвилин кандидати наук», тобто молоді люди, яким варто було спершу захистити дисертації.

Арх. Тихон (Пасічник): РІПЦ - правонаступниця дореволюційної Церкви

«У світі немає нічого важливішого за спасіння і возз'єднання людини зі своїм Творцем»

Інтерв'ю з Головою Архієрейського Синоду Руської Істинно-Православної (Катакомбної) Церкви Архієпископом Тихоном (Пасічником), керуючим Одесько-Харківською Єпархією РІПЦ.

Кор.: Високопреосвященніший Владико Тихоне, розкажіть будь ласка про Руську Катакомбну Істинно- Православну Церкву, Архієрейський Синод якої Ви очолюєте.

Вл.Т.: Наша Руська Істинно-Православна Церква (або як її ще називають - Катакомбна Церква) - канонічна правонаступниця дореволюційної Помісної Руської Церкви. Як і РПЦЗ, Катакомбна Церква сформувалася організаційно в кін.1920 -х - поч. 1930-х рр.., коли більшість архієреїв і духовенства Руської Церкви, - і ті, що залишалися ще на волі, і ті, хто був в ув'язненні, - відмовилися від підпорядкування та співпраці з богоборчим комуністичним режимом в СССР, на що пішла прообновленська група, очолювана митр. Сергієм (Страгородським). Ця група митр. Сергія була нечисленною, але її підтримувало ГПУ-НКВД, арештовуючи і розстрілюючи істинно - православних архієреїв і священство, тому вони зуміли захопити церковне управління в СССР. З того часу в СССР існували офіційна совєтська, або як її ще називали - "червона" церква, яка в 1943 р. за наказом Сталіна була перетворена в "Московський патріархат" (МП), і вільна від богоборчого режиму Істинно - Православна Руська Церква (ІПЦ), яка була вимушена перейти на нелегальний спосіб служіння через найжорстокіші репресії і переслідування, через що в неї з'явилася й інша назва - Катакомбна Церква (тобто підпільна).

З історії Московськой патріархії

При назначеному Петром І патріархові Адріані відбувалися всі ці добре відомі шутейскіє Всепьянєйшіє собори, коли Цар і його оточення, блазнюючи, зображували з себе Патріарха і церковних ієрархів, "благословляючи" своїх наближених хрестом, зробленим з двох зв'язаних між собою курильних трубок. Патріарх Адріан все це терпів, перетворившись також на блазня. 

В кінці 1700 року Московський Патріарх Адріан помер. Петро І в той час знаходився з московським військом під Нарвою. Тут, в таборі, він отримав лист, що стосувався ситуації, яка склалася в зв’язку зі смертю Патріарха.

Своїм Розпорядженням, без врахування думки архієреїв (що було в традиції московських царів), він призначив Блюстителем та управителем Патріаршого Престолу митрополита Рязанського та Муромського Стефана (Яворського). Віднині Місцеблюстителю було доручено займатися тільки справами віри: «о расколѣ, о противностяхъ церкви, о ересяхъ». Всі інші справи, в першу чергу фінансово-адміністративні, були розподілені по різним приказам.

Київ затвердив за собою місце, яке належить йому по праву

1020-річчя хрещення Русі стало — при всьому розчаруванні — знаковою подією в історії країни

Наприкінці попереднього тижня в Україні відгриміло церковно-державне свято «Хрещення Русі». Було багато гостей, як і годиться на великому святі, багато прекрасної духовної музики. Ошатні кияни заповнювали парки, де виступали високі духовні персони, які приїхали до нас, починаючи з таких іменитих, як Вселенський патріарх і патріарх Московський; слухали церковних і політичних ораторів, обговорювали подальшу церковну перспективу православ’я в Україні. 

І, як завжди, чекали від когось добродійних змін у нашому церковному житті.

Але чудес не буває: суспільство залишилося розколотим як у Києві, так і в усій Україні. Одні бажають залишатися парафіянами Московської патріархії, інші — мати Українську незалежну автокефальну православну церкву. Тим більше, що така незалежна церква в нас уже є — це Київський патріархат, за якого, як говорять статистики, — стабільно виступає більша частина українських православних.