Священнослужитель чи піп?

В профанному уявленні — те саме. По суті ж — дві протилежності. Священика шанують. Над попом — сміються.

Чиновникові не ставлять питання про служіння — його ставлять тому, від кого чекають науки і прикладу. Євангельський вираз про неможливість «служити і Богові, і мамоні» ми сприймаємо без належної глибини. А в ньому закладено ключ до розуміння суті служіння.

«Бережи честь замолоду» — вчить народне прислів’я.

А рекляма , навпаки, вчить: «Бери все і одразу» і — «не обмежуй себе». Хто ж навчить молодь щедро давати і обачно брати? Звикли, що цього навчає священик…

Але священик теж має берегти честь замолоду. Подібно як і багатьом людям, йому здається, що треба спершу «вбратися в пір’я», а тоді вже ставити до себе суворі вимоги…

Така ситуація була і в 60-ті роки. В повітрі відчувався подих свободи, припинилися гоніння за слово. Але треба бути сміливим і чесним, щоб скористатися свободою першим. Першими почали говорити і писати правду саме «без п’яти хвилин кандидати наук», тобто молоді люди, яким варто було спершу захистити дисертації.

Арх. Тихон (Пасічник): РІПЦ - правонаступниця дореволюційної Церкви

«У світі немає нічого важливішого за спасіння і возз'єднання людини зі своїм Творцем»

Інтерв'ю з Головою Архієрейського Синоду Руської Істинно-Православної (Катакомбної) Церкви Архієпископом Тихоном (Пасічником), керуючим Одесько-Харківською Єпархією РІПЦ.

Кор.: Високопреосвященніший Владико Тихоне, розкажіть будь ласка про Руську Катакомбну Істинно- Православну Церкву, Архієрейський Синод якої Ви очолюєте.

Вл.Т.: Наша Руська Істинно-Православна Церква (або як її ще називають - Катакомбна Церква) - канонічна правонаступниця дореволюційної Помісної Руської Церкви. Як і РПЦЗ, Катакомбна Церква сформувалася організаційно в кін.1920 -х - поч. 1930-х рр.., коли більшість архієреїв і духовенства Руської Церкви, - і ті, що залишалися ще на волі, і ті, хто був в ув'язненні, - відмовилися від підпорядкування та співпраці з богоборчим комуністичним режимом в СССР, на що пішла прообновленська група, очолювана митр. Сергієм (Страгородським). Ця група митр. Сергія була нечисленною, але її підтримувало ГПУ-НКВД, арештовуючи і розстрілюючи істинно - православних архієреїв і священство, тому вони зуміли захопити церковне управління в СССР. З того часу в СССР існували офіційна совєтська, або як її ще називали - "червона" церква, яка в 1943 р. за наказом Сталіна була перетворена в "Московський патріархат" (МП), і вільна від богоборчого режиму Істинно - Православна Руська Церква (ІПЦ), яка була вимушена перейти на нелегальний спосіб служіння через найжорстокіші репресії і переслідування, через що в неї з'явилася й інша назва - Катакомбна Церква (тобто підпільна).