Чиновникові не ставлять питання про служіння — його ставлять тому, від кого чекають науки і прикладу. Євангельський вираз про неможливість «служити і Богові, і мамоні» ми сприймаємо без належної глибини. А в ньому закладено ключ до розуміння суті служіння.
«Бережи честь замолоду» — вчить народне прислів’я.
А рекляма , навпаки, вчить: «Бери все і одразу» і — «не обмежуй себе». Хто ж навчить молодь щедро давати і обачно брати? Звикли, що цього навчає священик…
Але священик теж має берегти честь замолоду. Подібно як і багатьом людям, йому здається, що треба спершу «вбратися в пір’я», а тоді вже ставити до себе суворі вимоги…
Така ситуація була і в 60-ті роки. В повітрі відчувався подих свободи, припинилися гоніння за слово. Але треба бути сміливим і чесним, щоб скористатися свободою першим. Першими почали говорити і писати правду саме «без п’яти хвилин кандидати наук», тобто молоді люди, яким варто було спершу захистити дисертації.
Їм зауважували «доброзичливці»: «Ти спершу стань кандидатом наук, доктором, полковником чи генералом, а «тоді смій»…
Але чомусь ті, що стали кандидатами і докторами і «вже вбралися в пір’я», вони не сміли і не хотіли. Академік Сахаров і генерал Григоренко — винятки. До того ж Сахаров був не просто академік, а Григоренко — не просто генерал. Взагалі сміли обстоювати правду ті, що нічого не мали, крім правди.
Але повернемось до священика — без парафії. Йому, звичайно, загрожує бідність. Його навчали заповідей блаженства і прикладів аскетичного життя… Усі були вбогими…
А тепер кажуть, що за парафію треба заплатити велику суму грошей, тайком, щоб ніхто не бачив, вручити хабаря єпископу. А тоді вже відробляти позичені гроші. Запрягатися…
Щоб зібрати гроші, треба про них постійно думати, збирати правдами і неправдами. І, між іншим, брехати людям, що парафію отримав чесно… І на таке життя підуть кращі молоді роки… А люди ж усе бачать і розуміють. «Не можете Богові служити і мамоні», — чи може сказати ті слова священик? А миряни йому можуть сказати! І нагадати: «Не лицемірте!»
Але ж то катастрофа для молодого священика, на якого показують: «наш піп»…
А може він все ж таки спробує служити і мамоні, і Богові? Блюзнірське припущення!
А може він перестане служити мамоні? Може й перестане. Але то дуже важко. Мусить переродитися. Мусить покаятись. Мусить «зненавидіти одного, щоб іншого почати любити». Тобто мусить зненавидіти єпископа-хабарника…
Чи може таке спокійно терпіти єпископ? Та він піде на всі тяжкі гріхи, щоб виправдатися… І він втягне усіх, кого зможе, в ту фальшиву гру покриття симонії. І виходить замкнене коло облуди і гріха.
А люди те все знають і вирішують: чи терпіти, чи перейти до п’ятидесятників? А може краще — подалі від гріха і від такої церкви?!
Отже, якщо комусь здається, що рівненські священнослужителі йдуть на «великий скандал», замість тихо-мирно і «по-християнськи» співіснувати зі своїм єпископом і тими, що свідчать неправдиво і діють неправдиво, якщо комусь так здається, то це значить, що він в глибині душі невіруючий і не приймає науки Христової.
В тому велика проблема православної Церкви, яка вийшла з сергіянського гріха — служіння двом панам. Але чи вийшла? Чи бодай спробувала назвати своїми іменами своє співіснування з князем лжі, насильства і облуди?
Звичайно, на такому тлі звичайна симонія здається малим гріхом.
Але приховуваний гріх не буває малим. «Канонічне визнання» — то зовнішня дипломатія . Головне для Церкви — визнання перед Богом, який не приймає молитви від лицемірного.
Завтрашній день нашого хворого світу — то рух за очищення. І той рух має починатися від Церкви. Коли вона не прагне очищення перед лицем Господнім, вона перетворюється в прикрите лицемірство. Згадаймо, що Христос викриває не царів, не поган, не порушників обряду. Христос викриває тих, що перебувають у храмі, що торгують у «Домі Отця».
«Горе ж вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, — бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче увійти, увійти не пускаєте» (Мт. 23.13)
«Хто має вуха, нехай слухає!»
Євген Сверстюк
«Наша віра»
«Наша віра»
Немає коментарів :
Дописати коментар