Вінничани скаржаться Блаженнішому на попа: «він хоче опинитися поза надією на вічне життя»

Блаженніший Володимир 

читає лист вінничан

Його Блаженству, 
Блаженнішому Володимиру,   
Митрополиту Київському і Всієї України, Предстоятелю Української 
Православної Церкви

Звертаються до Вас мешканці і парафіяни мікрорайону «П’ятничани», що у Вінниці. Наша не дуже велика громада має такий клопіт, що настоятель нашого храму Стрітення Господнього у м. Вінниця, протоієрей Сергій Виговський через свої не богоугодні діяння хоче опинитися поза надією на вічне життя.

Священицьке служіння особливим чином зобов’язує до плекання своєї власної святості і заклик Христа Господа: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» якнайбільше відноситься до священиків. Всі охрещені прямують до спасіння, і, відтак, не можуть не бути грішниками. Утім, священики більше за інших зобов'язані до того, щоби гріх не царював в їхньому житті, тобто зобов’язані до життя в освячуючій благодаті. 

Тому багато душевних страждань та сердечного жалю ми зазнаємо останнім часом через недостойні вчинки протоієрея Сергія Виговського, який піддався пожадливості і помножує маєток свій в нечесний спосіб, сходячи з дороги віри. Чи не щодня ми дізнаємося про нові скандали за участю о. Сергія. Газетярі багато пишуть про його недобрі діяння і стверджують, що в його душу вселився Диявол, але ми як сусіди й самі щодня бачимо і чуємо його сварки з рідною сестрою, яку він завзято виживає з батьківської домівки. 

Ці сварки і скандали у маєтку Виговських не припиняються ніколи. Немає в цій родині миру і не буде, адже замість робити добро ближньому, о. Сергій вдався до сутяжництва і водиться непотрібно по судах, провадячи стидкі процеси проти рідної сестри Лідії та її сина, теж священика, щоб «правильно» розділити будинок, який знаходиться в їх спільному володінні. Не будемо страхати Вас жахливими історіями про їх сумісне проживання, але в нас всі бачать як брат пішов проти сестри, робить їй прикрості і хоче вижити її з білого світу. Ми добре знаємо Лідію – це чудова, добра і глибоко віруюча людина, яка співає в церковному хорі, однак о. Сергій серед людей називає її божевільною, забуваючи що Дев’ятою заповіддю Господь Бог забороняє говорити неправду про іншу людину, обмовляти її і розпускати плітки. 

На превеликий жаль, панотець порушує не тільки Божі й церковні настанови, але й закони держави. Нам дуже болить за нашу землю, яку незаконно захопив протоієрей, вирубав там велике число дерев та кущів, позбавивши нас місця відпочинку. В нашому мікрорайоні багато молодих матусь з маленькими дітьми, які люблять гуляти та гратися у лісі та біля річки, але через влаштовані Виговським огорожі та копанку, вони не в змозі потрапити на берег річки. Копанку він влаштував щоб збудувати там виробництво церковного утваря, яке буде труїти повітря, підземні води та Південний Буг. 

Два роки тому, він так само вирубав дерева, вирив озерце для виробничих потреб і заходився виробляти там церковне приладдя, а сусіди почали задихатися від смердоти. Після втручання держави о. Сергій був змушений засипати котлован і зупинити виробництво, проте Диявол, побачивши що він так і не ступив на дорогу до покаяння, знову веде його дорогою спокуси. 

Те зле гальванічне виробництво він перевіз в інший житловий район міста і тепер труїть мирян там, проте наші П’ятничани в спокої не полишає і знову риє тут котлован. 

Колись сусідами Виговських була сім'я Антонішиних – мати з сином і донькою. Виговський запроторив до психіатричної лікарні доньку Антонішиної, а потім несповідимим чином викупив весь їх будинок в сина, хоча той володів лише частиною будинку. Тут же він впорядив судові рішення, якими підкріпив законність цієї оборудки. Будинок він вмить зруйнував і поставив на тому місці паркан, прихопивши докупи ділянку лісу, в якому, до слова, тепер живе безхатня мати Антонішиних. Либонь скоро до її катакомбного життя приєднається Лідія – рідна сестра о. Сергія, котрий таким ось дивним чином стає опертям для немічних і потребуючих. 

Блаженнійший Владико! Коли ми побачили, що невиношування сміття з хати починає приносити більше шкоди, ніж користі, ми вирішили звернутися до Вас заради збереження авторитету Церкви, який послаблюється гріховністю її священика.Ми не знаємо що може вдіяти Церква, якщо сповідник живе абсурдним чином і його особиста поведінка несумісна зі священним служінням, яке він виконує. Ми не знаємо яке покарання передбачає канонічне право щодо протоієрея Сергія Виговського, котрий постійно допускає недостойні учинки іцим самим ганьбить і кидає тінь на духовенство Української Православної Церкви. Ми звернулися до Вас не заради карних дій щодо протоієрея, а заради Вашої допомоги в припиненні проявів зла та беззаконня. 

Ми хочемо щоб Ви відкрили о. Сергію очі на те, що кожне його діло, вчинене супроти волі Царя Небесного, не тільки обтяжує його власне сумління, а й підриває віру в серці мирян. Коли ми сповідаємося до Бога і сповідь нашу слухає о. Сергій, то немає відчуття що це заступник самого Христа Господа. Чи здатний такий сповідник зберегти святу Тайну покути? Чи годний своїми вустами відпускати наші гріхи пастир, який тими ж устами зачинає з рідною сестрою сварки і має до неї ненависті в серці? Чи можемо ми йому сповідатися після завданих нам розчарувань, коли в наших душах сверблять кривди, заподіяні цим слугою Господнім, що постійно оступається? 

Отже, наші душі у великій тривозі й ваганнях, і буде дуже прикро, якщо не дочекавшись Вашого розуміння і дій, люди будуть переходили до інших церковних спільнот – тим більше під руку розкольників, які наче створені для того, щоб підбирати зневірених. Проте й у душах тих, хто залишиться, осяде тягар великої кривди. 

Зважаючи на це, смиренно просимо Ваше Блаженство відреагувати на ганебну поведінку зараженого пошестю наживи протоієрея Сергія Виговського, який ганьбить православну віру, дискредитує Святу Православну Церкву, сприяє появі зневіри – так не може чинити віруюча людина, тим більше яка має духовний сан. 

Ми щодня гаряче молимося до Святого Духа, щоб дав ласку отцю Сергію пізнати свої провини й сердечно жаліти за свої гріхи. Згрішити – це людська річ, та християнська – перестати грішити. Але тривати в гріху як о. Сергій – це вже диявольська річ. 

Ми й надалі будемо молитися до Святого Духа щоб він очистив від скверни душу Свого слуги о. Сергія, який похитнувся перед випробуваннями, піддався спокусам світу цього і тим самим затемнив образ Царя Небесного у своїх ділах і в своєму серці. 

З повагою та синов’єю любов’ю во Христі – 

Загалом 90 підписів

http://20minut.ua/Novyny-Vinnytsi/Vid-Chytachiv/list-vinnichan-do-blazhennishogo-volodimira-mitropolita-kiyivskogo-i-v-10303376.html